Сучасна архітектура з великими площами скління вимагає підвищених показників герметичності. А головним викликом для вузлів примикання є зовнішня волога та конденсат, які під дією вітрового тиску активніше проникають углиб конструкції.
Однією з основних характеристик алюмінієвих систем є водонепроникність. Проте надійність конструкцій визначається не абсолютною непроникністю, а тим як система реагує, коли вода все ж потрапляє за зовнішній ущільнювач.
Для цього в системах передбачають дренаж — збір і контрольоване відведення води, яке у різних типах конструкцій реалізується по-різному.
Водовідведення у різних системах
Складність організації водовідведення залежить не лише від форми конструкції, а й від її призначення та положення відносно рівня підлоги.
Віконні конструкції встановлюються безпосередньо у віконний проріз і зазвичай мають достатньо просту схему відведення води. Натомість панорамне скління та балконні двері з нульовим порогом потребують складніших рішень через розташування нижньої зони конструкції безпосередньо на рівні підлоги.
Що стосується фасадних систем, вони розраховані на великі формати скління та значні вітрові навантаження, де система стійок і ригелів одночасно формує конструктивну основу та організовує відведення води. Водночас розсувні системи мають ще складнішу організацію водовідведення через широкі нижні рами, розташовані на рівні підлоги або нижче нього.
Саме тому для кожного типу конструкції схема водовідведення має враховувати її конструктивні особливості та умови експлуатації. Розглянемо детальніше кожну систему.
Стандартні віконні конструкції
У класичних віконних системах водовідведення реалізовується за допомогою камерного дренажу профілю.
При значному вітровому тиску частина вологи долає перший контур ущільнення та потрапляє у зовнішню (дренажну) камеру профілю. Саме тут починається її відведення: накопичена в камері вода під дією власної ваги прямує до дренажних отворів і виводиться назовні — на зовнішнє підвіконня (відлив).
Зовні дренажні отвори найчастіше закривають водовідвідними ковпачками — елементами, через які вода виходить із профілю, а сам вузол отримує захист від прямого потрапляння бруду та вітру.
Панорамне скління та нульовий поріг
Зі збільшенням площі скління суттєво зростає гідростатичне навантаження та вітровий тиск на нижній вузол примикання.
У глухих панорамних секціях водовідведення працює за базовим камерним принципом, проте вимагає збільшення перерізу дренажних отворів для ефективного та швидкого виведення накопиченої води.
Оскільки у балконних дверей з нульовим порогом рівні підлоги в приміщенні та на терасі збігаються, застосувати стандартний відлив стає технічно неможливо. У такому випадку нижній вузол доповнюють зовнішнім водовідвідним лотком (жолобом), який збирає воду вздовж усієї лінії порога та спрямовує її до зливової системи.
Стійко-ригельні фасади
Фасадні системи розроблені з урахуванням високих вітрових навантажень. За умов зовнішнього притискного скління дія вітру додатково ущільнює прилягання склопакета до внутрішнього контуру, посилюючи волого- та повітронепроникність конструкції.
Якщо волога все ж проникає за зовнішній бар’єр, у стійко-ригельній фасадній системі вона відводиться каскадно — від зони збору до виходу за межі фасаду. Вода, потрапляючи за зовнішній ущільнювальний контур, збирається у фальцевих зонах ригеля та відводиться до каналів стійки. Далі цими каналами вона рухається вниз до наступного рівня, забезпечуючи послідовний вихід за межі фасаду.
Розсувні та підйомно-розсувні системи
Один із найскладніших інженерних викликів — передбачити водовідведення у розсувних та підйомно-розсувних системах, де значна глибина рами та розташування стулок у різних площинах ускладнюють відведення води назовні.
Оскільки нижня рама має кілька камер, вода може потрапляти не лише у зовнішню, а й у середні камери. Для переміщення води між цими камерами та подальшого виведення назовні застосовують спеціальні клапани переливу. Таким чином водовідведення формується як багаторівнева система послідовного переходу води між камерами нижньої рами.
Що варто врахувати при розробці вузла водовідведення?
Ефективність водовідведення неможливо забезпечити типовим шаблоном. Конфігурація дренажу розраховується до кожного вузла окремо. Під час розробки фахівці ZFB обов’язково враховують щонайменше чотири ключові параметри:
- Тип системи — вікно, двері, розсувна система або фасад;
- Розміщення конструкції — у прорізі, виносний монтаж чи позиціонування на рівні підлоги;
- Захисні елементи — наявність дашка чи консолі;
- Тип прилеглого покриття — бруківка, терасна дошка, гравій або плитка.
Комплексний аналіз цих факторів на етапі розробки вузла забезпечує належну роботу дренажу та мінімізує ризик протікань. Надійність фасаду чи великоформатного скління визначається не абсолютною відсутністю вологи під зовнішнім контуром ущільнювача, а якістю виведення вологи назовні.
Фахівці ZFB закладають індивідуальні схеми дренажу безпосередньо в робочі креслення вузлів ще на етапі проєктної документації, виключаючи ризик протікання під час експлуатації.